Хочу продовжити
тему про особливості нашого національного менталітету. Класик сказав:
І чужому навчайтесь і свого не цурайтесь.Хоч це було більше 100 років тому, але і досі українці живуть більше за таким висловом:
Нового вчити не бажаєм, а як дадуть – то зневажаєм.Далеко ходити не треба, розкажу історію про себе і свою тещу.
У моєї тещі є
батьківська хата в селі з 40 сотками городу і вона туди їздить раз чи 2 на
тиждень щоб ото все обробити і вбитись майже до несвідомості, а потім один чи
два дні від того відходити. А потім по новому колу. А останні роки стають все
більш посушливими.. Пару років назад ми до них туди приїхали, стояла посуха і
теща мене попросила щоб я постояв біля колодязя і таскав відрами воду. А вона
зі своє сестрою носили ту воду і поливали свої грядки. Ну я думав, витаскаю їм
5 відер, ну 10, ну 20.. Ні фіга! Я стояв там пів дня, таскав відрами з колодязя
воду, а вони все приходять і приходять знову з пустими відрами! Уявіть як я тоді
задовбався! Я то таке, а як вони, на жарюці цю воду носити! Мені стало шкода цих
жінок, які користуються технологіями кам’яного віку.
Справа в тому, що
я колись займався овочами. У мене було декілька гектарів помідорів і огірків на
крапельному поливі. Вода подавалась зі скважини, всюди під рядами овочів була
крапельна лєнта, ще й була фертигація – йшла підкормка безпосередньо через
краплю. Там у мене спеціальний вузол був. Врожаї там були такі, шо звичайним
селянам і не снилось. Короче, сучасні
технології, не порівняти з поливом відрами. Ну і
такі площі не можливо полити ні відрами, ні зі шлангу.
Так от, думаю,
полегшу життя тещі хоча б в поливі, зроблю приємне. Я купив насос, щоб опустити
у колодязь, пластикові труби, різні переходи для труб. Потім з часів овощевництва
у мене залишились краніки, які стикують крапельну лєнту з платиковою трубою і 2
км самої лєнти. Все те я привіз, ми вдвох з тестем прорили канави для труби і я
змонтував систему. Поки без крапельного поливу, просто вода подавалась з
колодязя через кран. І так багато роботи
було, єлє встигли. Теща була задоволена, ой каже, не треба відрами воду з
колодязя таскати. Та, кажу, почекайте, це все єрунда, як прокладу крапельну
лєнту під грядки – взагалі лафа буде, включаєш в розетку, а воно саме поливає.
Наступного разу
приїзжаю ж монтувати вже сам полив через лєнту, а теща ні в какую, тіпа не
треба і так гарно. Я кажу - ви ж попробуйте, на лєнті ж такі мега врожаї
можна получити, не треба мучитись ні з відрами ні з шлангом. Та і від відер та
шланга вода розтечеться, земля приб’ється, як камяна буде, а лєнта по краплині
під самісінький кущ пол'є. Все одно ні вкакую, якусь хрєнь мені розказує. Ну я
зі скандалом, але все одно ту лєнту поставив. Ну, думаю, людина ж ніколи не
бачила, хай подивиться на результати, та своє ставлення змінить.
І от прийшла
червнева посуха, крапельний полив теща, як приїзжала, то включала, потім
взагалі попросила сусідв, так ті кожен день включали. І ми, як з жінкою
приїзжали раз на 2-3 тижні, то я підкорми рідким курячим послідом робив а потім
крапельний полив включав, щоб то все до коріння гарно доходило. Короче, рослинки гарно розрослись. Але і без
форс-мажорів не обійшлось. Якось приїзжаємо, а рання капуста розірвана
уся. Таке буває при сильному перезволоженні. Питаю у сусідів, скільки часу у
вас полив тривав? Ну кажуть по різному 15-20 хвилин(поки колодязь не спорожніє),
а одного разу, після дощу був 45. А, ну ясно, ось де і будо перезволоження. Треба
було після дощу не поливати. Ну звинувачувати ж людей ти не будеш, вони ж не в
курсі, і так їм подяка, що включали той полив.
В кінці червня ті сусіди, що включали полив, поїхали. Липень був дощовий, і поливати нічого було не потрібно. А от в кінці липня , початок серпня знову прийшла спека і посуха. Що помідор, що перець наливається і саме зараз робляться найважливіші підкормки і поливи.
А наші селяни
звикли сажати тих же помідорів багато, бо врожай з куща мізерний, теж і у тещі
було. Ну, коли останній раз там був, думаю, на краплі там декілька тон помідорів на тих об’ємах повинно
бути. І що ви думаєте, приїзжаю туди на
минулих вихідних(це перша декада серпня), а все стоїть якесь пригнічене і
кволе. Там де ранні помідори, ще нічого(там перша хвиля врожаю спіє, могла б
бути ще і друга і третя), а от високі пізні помідори і перець стоять якісь
нещасні, деякі кущі вже навіть засихати почали. Я у тещі питаю, а ви полив
включали? Ні, каже навіщо, дощі ж були.
Так кажу ж уже 2 тижня як нема, треба негайно включити. Ні, і все. Ій
виявляється сусід сказав, як включиш краплю, так всі помідори порве. А перець,
питаю, його ж не рве. Все одно ні. Ну а підкормити ж треба. Ні, сестра сказала,
що коли зріє не кормлять. Тобто слово сусіда, який ніколи до цього крапельну
систему не бачив і сестри (у якої до
речі весь врожай помідорів чогось цього
року почорнів) більше ніж зятя, який крапельну систему монтував і взагалі
шарить в цьому питанні. Питаю, так вам взагалі крапельний полив не потрібен?
Ні, каже, знімай. А на наступний рік? Ні, дощі польють. Ну, добре кажу,
приберу. А про себе думаю, яка коротка пам'ять у людини, вже і забула, завдяки
якій системі весь червень то поливалось.
Але в неї все
одно вийшов гарний врожай ранніх помідорів, хоч міг би бути і більший. Коли я
про це сказав і спитав, за рахунок чого так вийшло, відповідь мене просто
вбила. Каже, це я гарний сорт розсади на базарі купила!!! Ось це причино
наслідковий зв'язок! Виявляється все тільки від сорту,
а не від догляду залежить! І ці люди вибирають, президента, парламент..
А я, наївний,
хотів відкрити переваги сучасних технологій, трохи полегшити важкий сільський труд.. Як сказав класик:
Нехай собі як знають,
божеволюють, канають
Нам своє робить.
