Жити по новому

Хочу продовжити тему про особливості нашого національного менталітету. Класик сказав:

І чужому навчайтесь і свого не цурайтесь.

Хоч це було більше 100 років тому, але і досі українці живуть більше за таким висловом:  

Нового вчити не бажаєм, а як дадуть – то зневажаєм. 

Далеко ходити не треба, розкажу історію про себе і свою тещу. 

У моєї тещі є батьківська хата в селі з 40 сотками городу і вона туди їздить раз чи 2 на тиждень щоб ото все обробити і вбитись майже до несвідомості, а потім один чи два дні від того відходити. А потім по новому колу. А останні роки стають все більш посушливими.. Пару років назад ми до них туди приїхали, стояла посуха і теща мене попросила щоб я постояв біля колодязя і таскав відрами воду. А вона зі своє сестрою носили ту воду і поливали свої грядки. Ну я думав, витаскаю їм 5 відер, ну 10, ну 20.. Ні фіга! Я стояв там пів дня, таскав відрами з колодязя воду,  а вони все приходять і приходять  знову з пустими відрами! Уявіть як я тоді задовбався! Я то таке, а як вони, на жарюці цю воду носити! Мені стало шкода цих жінок, які користуються технологіями кам’яного віку.  

Справа в тому, що я колись займався овочами. У мене було декілька гектарів помідорів і огірків на крапельному поливі. Вода подавалась зі скважини, всюди під рядами овочів була крапельна лєнта, ще й була фертигація – йшла підкормка безпосередньо через краплю. Там у мене спеціальний вузол був. Врожаї там були такі, шо звичайним селянам і не снилось.  Короче, сучасні технології, не порівняти з поливом відрами.   Ну і такі площі не можливо полити ні відрами, ні зі шлангу.

Так от, думаю, полегшу життя тещі хоча б в поливі, зроблю приємне. Я купив насос, щоб опустити у колодязь, пластикові труби, різні переходи для труб. Потім з часів овощевництва у мене залишились краніки, які стикують крапельну лєнту з платиковою трубою і 2 км самої лєнти. Все те я привіз, ми вдвох з тестем прорили канави для труби і я змонтував систему. Поки без крапельного поливу, просто вода подавалась з колодязя через кран.  І так багато роботи було, єлє встигли. Теща була задоволена, ой каже, не треба відрами воду з колодязя таскати. Та, кажу, почекайте, це все єрунда, як прокладу крапельну лєнту під грядки – взагалі лафа буде, включаєш в розетку, а воно саме поливає.

Наступного разу приїзжаю ж монтувати вже сам полив через лєнту, а теща ні в какую, тіпа не треба і так гарно. Я кажу  -  ви ж попробуйте, на лєнті ж такі мега врожаї можна получити, не треба мучитись ні з відрами ні з шлангом. Та і від відер та шланга вода розтечеться, земля приб’ється, як камяна буде, а лєнта по краплині під самісінький кущ пол'є. Все одно ні вкакую, якусь хрєнь мені розказує. Ну я зі скандалом, але все одно ту лєнту поставив. Ну, думаю, людина ж ніколи не бачила, хай подивиться на результати, та своє ставлення змінить.

І от прийшла червнева посуха, крапельний полив теща, як приїзжала, то включала, потім взагалі попросила сусідв, так ті кожен день включали. І ми, як з жінкою приїзжали раз на 2-3 тижні, то я підкорми рідким курячим послідом робив а потім крапельний полив включав, щоб то все до коріння гарно доходило. Короче,  рослинки гарно розрослись. Але і без форс-мажорів не обійшлось.   Якось приїзжаємо, а рання капуста розірвана уся. Таке буває при сильному перезволоженні. Питаю у сусідів, скільки часу у вас полив тривав? Ну кажуть по різному 15-20 хвилин(поки колодязь не спорожніє), а одного разу, після дощу був 45. А, ну ясно, ось де і будо перезволоження. Треба було після дощу не поливати. Ну звинувачувати ж людей ти не будеш, вони ж не в курсі, і так їм подяка, що включали той полив.

В кінці червня ті сусіди, що включали полив, поїхали. Липень був дощовий, і поливати нічого було не потрібно. А от в кінці липня , початок серпня знову прийшла спека і посуха. Що помідор, що перець наливається і саме зараз робляться найважливіші підкормки і поливи.

А наші селяни звикли сажати тих же помідорів багато, бо врожай з куща мізерний, теж і у тещі було. Ну, коли останній раз там був, думаю, на краплі  там декілька тон помідорів на тих об’ємах повинно бути.  І що ви думаєте, приїзжаю туди на минулих вихідних(це перша декада серпня), а все стоїть якесь пригнічене і кволе. Там де ранні помідори, ще нічого(там перша хвиля врожаю спіє, могла б бути ще і друга і третя), а от високі пізні помідори і перець стоять якісь нещасні, деякі кущі вже навіть засихати почали. Я у тещі питаю, а ви полив включали?  Ні, каже навіщо, дощі ж були. Так кажу ж уже 2 тижня як нема, треба негайно включити. Ні, і все. Ій виявляється сусід сказав, як включиш краплю, так всі помідори порве. А перець, питаю, його ж не рве. Все одно ні. Ну а підкормити ж треба. Ні, сестра сказала, що коли зріє не кормлять. Тобто слово сусіда, який ніколи до цього крапельну систему не бачив і сестри  (у якої до речі  весь врожай помідорів чогось цього року почорнів) більше ніж зятя, який крапельну систему монтував і взагалі шарить в цьому питанні. Питаю, так вам взагалі крапельний полив не потрібен? Ні, каже, знімай. А на наступний рік? Ні, дощі польють. Ну, добре кажу, приберу. А про себе думаю, яка коротка пам'ять у людини, вже і забула, завдяки якій системі весь червень то поливалось.

Але в неї все одно вийшов гарний врожай ранніх помідорів, хоч міг би бути і більший. Коли я про це сказав і спитав, за рахунок чого так вийшло, відповідь мене просто вбила. Каже, це я гарний сорт розсади на базарі купила!!! Ось це причино наслідковий зв'язок! Виявляється все тільки  від сорту,  а не від догляду залежить! І ці люди вибирають, президента, парламент.. 

А я, наївний, хотів відкрити переваги сучасних технологій, трохи полегшити важкий сільський труд.. Як сказав класик: 

Нехай собі як знають,
божеволюють, канають
Нам своє робить.