Ми не йдемо у Європу, ми йдемо в Мексику

Коли я жив за кордоном, у мене виходили оптимістичні дописи щодо майбутнього розвитку нашої краіни, бо мене оточувало позитивне середовище. Зараз буде дещо песимістичний допис, бо я все ж живу в нашому депресивному середовщі. Але цей допис влучить у самісіньке яблучко.

Я прочитав абсолютно приголомшливу книгу. Її назва Why nations fail (Чому у націй нічого не виходить). Вона мені відкрила очі на багато цікавих речей, деякі з них я не можу не прокоментувати тут. 

Якщо погуглити щось на кшталт «рейтинг країн світу», причому не важливо по яким параметрам, то ми побачимо на горі країни західної Європи, більшість бувших англійських колоній та деякі країни східної азії. А знизу ми побачимо майже всі африканськи країни в сахарі і нижче неї, країни латинської америки, країни близького сходу у яких нема нафти і деякі азійські країни. Якщо ми відмотаємо 50 років назад, ми побачимо тих же на тих же місцях. Це ж саме 100 років тому і 150 років тому. Тобто виявляється бідні країни завжди бідні, а багаті завжди багаті. Це сталий процес. І от автори завдались питанням, чому так відбувається?

Існує багато гіпотез з цього приводу, зараз я деякі приведу коротко, але всі вони все ж таки не витримують критики.

Перше, що всі бувші англійські колонії це розвинуті країни. В більшості це так, але як на рахунок одних самих найбідніших Нігерії та Сьєра-Лєоне?

Друге, там де білі люди там розвиток. Це теж не так. Аргентна та Парагвай на майже 90 відсотків складаються з білих, але вони бідні.

Багаті країни тому і багаті, що мають(мали) колонії і використовують бідні країни. Це, звісно, має сенс, але є приклади багатих країн, які не мають колоній. Наприклад Південна Корея, Тайвань, Малайзія, Нова Зеландія та інші.

Незнання лідерів, як правильно розвивати країну або ігнорування порад від іноземних радників-фахівців. Все вони знають, але на жаль прислуховуватись до порад не в їх інтересах.  Але про це далі.

У всіх бідних країн, виявляється є спільна риса. Вони всі уходять коренями у рабовласницьке минуле. З країнами африки все зрозуміло, починаючи з 15-го століття там йшла торгівля людьми для плантацій нового світу, потім вони стали колоніями європейських країн, де вони теж були рабами на плантаціях вже на своїх територіях. Країни близького сходу – вони всі були частинами рабовласницької аттаманської імперії (згадаймо, що сучасна Феодосія була найбільшим невільничим ринком у 17-му сторічі). Та частина латинської америки, що була під Іспанією мала такий собі устрій с назвою Інкомідієнте – щось середнє між кріпосництвом і рабовласництвом. Островами карибського басейну володіли різні країни, там були плантації на яких працювали раби, привезені з африки. Ну і наша країна теж тут, бо ми 300 років були колонією  рабовласницької росії. Причому деякі прошарки суспільства були рабами в буквальному сенсі до середини 20-го сторіччя. Я маю на увазі селян, які працювали не за зарплатню, а за трудодні та не мали паспорта, щоб кудись переміститись.  

І от автори прийшли до висновку що бідна чи багата країна залежить від політичних і економічних інституцій в цій країні.  Їх є 2 види, перший - політичні і економічні інститути для всіх (inclusive) і політичні і економічні інститути орієнтовані на відбирання у одних і передачі іншим (extractive). 

В чому різниця між 1-ми і 2-ми? І як так виходить, що в одних країнах перемагають перші, а в інших другі?  

Перші обслуговують більшу частину населення, а другі – вузький прошарок, місцеві еліти. Перший тип, тут є приватна власність, і що саме головне, є інститути, які захищають цю приватну власність, наприклад справедливі суди. Перешкоди бізнесу від бюрократів мінімальні. Виборче право, точніше ті, кого вибрали піклуються за своїх виборців (з огляду на наші реалії, нам навіть смішно, що таке може бути, але таке є). І саме головне , що ті кого обрали обслуговують більший прошарок населення, а не вузьку еліту.. Це все автоматом дає розквіт економічним інститутам. Наприклад, як це було в США після отримання незалежності. Оскільки не було монополій у банківській сфері, там відкрилось біля 20000 банків і вони конкурували між собою за клієнтів, відповідно можна було позичати гроші під невеликий відсоток на розвиток бізнесу, що сприяло росту економіки. Нема перешкод в створені у привабливих сферах бізнесу,  це все сприяє інноваціям в тому числі. 

Інституціїї, орієнтовані на відбір. Перша ознака, більшість власності зосереджена в руках невеликої групи людей. Є монополії. Є багато перешкод з боку чиновників. Нема гарантій недоторканості приватної власності. Вибрані особи обслуговують вузький прошарок . Ну як, на яку країну це схоже? За 25 років незалежності ми гарно попрацювали в цьому напрямку. Коли до влади приходить.., та саме, неважливо хто, ну наприклад самі великі наші сподівання Ющенко і Порошенко. Так от вони зразу сідають на схеми від таможні, монополії укрспирту, еногроатома, енергетики та ін. Але насправді це не схеми, а сталі інститути, які стійкі до руйнування на протязі десятиріч. Тобто, це вже побудовано, прийде інша людина і почне цим користуватись.

Хочу привести яскравий приклад, в який саме спосіб діють інституціїї, орієнтовані на відбір і як країна скочується на дно. Або як вбити курку, яка несе золоті яйця. Гана (західна Африка), в шістдесятих роках двадцятого сторіччя отримала незалежність від Великобританії. Тут на півдні країни вирощувались дерева какао, плоди яких продавались на зовнішньому ринку, і це було приблизно 20% ВВП країни. Коли прийшов новий президент, він придумав гарну схему, як на цьому заробити. Експорт був монополізований, а фермери могли продавати це какао на внутрішньому ринку за місцеві тугрики.  А фішка була в тому що офіційний курс тугриків до доллара і курс на чорному ринку відрізнялись в 10 разів. Гроші з галузі вимивались і вона потихеньку занепадала. І вже за 20 років потому вона складала тільки 3%. Ось так курка і здохла. 

Тепер про те, чому в одних країнах є перший тип інституцій, а в інших другий?  

Тут треба зануритись трохи в історію. Я приведу приклад США та Мексики, країн-сусідів, які здобули незалежність майже одночасно в історичному вимірі(1776 і 1821 роки відповідно).

Тепер треба відмотати трохи далі і сказати як починалась колонізація Мексики і США. На території Мексики була розвинута і централізована держава ацтеків з великою кількістю населення та розвинутим сільським господарством. У 1521 роки ця держава була підкорена іспанцями. Причому тут була задіяна вперше цікава тактика підкорення – захоплення вождя. Потім його піддали тортурам і вимагали наказати підлеглим зібрати все золото зі всієї країни. Також через нього починали прибирати владу. Якщо з ацтеками таке випробували вперше і не все було гладко, то вже з Інками та з теперішнім Парагваєм це вже була відшліфована технологія.  Після захоплення земля роздалась конкістадорам, які стали елітою, а індіанців зробили рабами. І вони 300 років пахали на полях на дядю, аж до самої мексиканської революції.  

Англійці почали колонізовувати північну америку на 100 років пізніше. Чому північну? Бо всі інші ласі шматки були зайняті. І у них були точно такі ж цілі, як в іспанців – захопити вождя, заставити підлеглих принести все золото з країні, поставити свою еліту, а індіанців змусити працювати. Але в них не вийшло ні першого, ні другого, ні третього. Виявилось, що тут нема золота, не було такої ценралізації, як на півдні (не було держав, а були племінні союзи), населення було мало, вожді ставились до прибульців підозріло, а племена були войовничо налаштовані. Після деяких невдалих спроб, англійцям нічого не залишилось, як працювати самім. І для того, щоб вижити в такому ворожому середовищі, треба було обирати найкращих, і тому тут виникло виборче право – кожен чоловік мав право голосу. Як індіанців неможливо було примусити працювати, то їх тими чи іншими методами просто знищували, а на їх землі приходили білі. Коли колоніїї розрослись корона прислала такого собі лорда Балтімора(є навіть місто з його іменем), щоб він встановив ієрархічні відносини, як то було в Англії. Голосувати могли наприклад тільки великі землевласники, і тим людям були наділені великі шматки землі. А інші повинні були стати орендарями. Але це на спрацювало, бо землі було багато, якщо трохи піти на захід і повоювати чи домовитись з індіанцями, то землю можна мати свою власну. То виборче право так і залишилось - всі мали рівне право голосу.

Ось з такими вхідними даними розпочались війни за незалежність в Мексиці та США.  Але в мексиканській революції був один дуже важливий момент. Спочатку повстанці були розбиті, і іспанські колоніальні війська скоріш за все придушили б цю революцію, якби не події в самій Іспаніїї. Справа в тому, що в 1808 році Наполеон захопив більшу частину Іспанії, її столицю Мадрид і король Іспаніїї Філіп 2 відрікся від престолу. В цей важкий час було створено таке собі народне зібрання, яке рулило опором проти французів і одним із їх постанов була відміна рабства в країні. Наполеон так і не загарбав всю іспанію, і , взагалі, коли його імперія впала у 1815, король Філіп 2 знову зайшов на престол і відмінив закон про відміну рабства. Також він послав війська на відновлення контролю в новому світі. Але війська збунтувалися з цього приводу, і рабство було такі відмінено. Але в новому світі це було основою всієї економіки, так що мексиканські еліти вирішили, що їм все ж таки краще відокремитись від Іспаніїї, вони підтримали повстанців, і революція вдалась. Але еліта не помінялась. Те ж саме відбулось і с нашими двома революціями 2005 і 2013 років. 

Тепер, що відбувалось далі. У США інститут загального виборчого права дав розвиток іншим інститутам, як справедливе судочинство і захист приватної власності. Бо обрані особи писали закони для широкого прошарку суспільства. Як тільки вони починали приймати щось для вузького кола, їх більше не обирали. Нагадаю, колоністи вміли відстоювати свою права, так само як вони в боротьбі зуміли відібрати землю у індіанців і позбутись влади англійської корони. Тобто система стимулів для обраних осіб була очевидна, не працюєш на виборця, більше не оберуть. Політичні інститути дали розквіт таким економічним інститутам, як доступ до дешевих грошей та інш.

Знову Мексика. Перші 50 років після революції був період нестабільності, була череда постійних переворотів, і за цей час змінилось близько 50 президентів. Потім почалась ера диктаторів. І кожен з них був змітений черговою революцією, яка відбувалась приблизно раз на 20-30 років. Диктатори приймали закони для вузького кола еліти, створювали монополії для прибічників, а для інших перешкоди, короче бізнес вести біло важко. Чому таке сталось? Тому що народ після сторіч рабовласництва не вмів відстоювати свої інтереси зразу і не розумів, як саме його дурять. Терпів-терпів, а потім його проривало. І от кожна революція зносила конкретну особу, а не систему, інституції. Після знесення одного приходив інший, і все починалось по новому колу. І от виникає питання, невже кожний з цих диктаторів не хотів розвитку своєї країни? Звісно хотів, але ще більше не хотів втрачати владу.  А це виявляється несумісні речі і ось чому.

В нормально функціонуючих економіках є таке поняття як «креативне руйнування». Ринок сам себе зачищає від компаній невдах, наприклад с застарілими технологіями. Це відбулось з американською сталелітейною галуззю. Та що далеко ходити, це б відбулось з Нокією, якби її Мікрософт не викупив. Нокія вчасно не вклалася у смартфони, і залишилась лузером на ринку мобільних телефонів.  Тепер повернемось до нашого диктатора, ні, краще до сьогоднішньої України. От є схема(інституція), яка годувала попередника, ну наприклад таможня. І вона дає скажімо 30% грошей у бюджет, а зі схемою (відточеною роками знизу до гори), скажімо 15%. Тобто 15% іде тобі. Ну, чи будеш ти реформувати цю галузь? Ну, ти розумієш, шо це погано, але треба бабло на наступні вибори.. Ну і тд і тп.  

І ось ці всі інституції, орієнтовані на бідніть, затягують країну в ще більшу бідність. Це повільна агонія країни. Як ми бачимо, всі наші 2 революції пройшли за мексиканським сценарієм. І ось тут стає зрозумілим, що теза про те, що лідери не знають як привести країну к процвітанню та ігнорують поради фахівців – є хибна. Дуже гарно це ілюструє наш теперішній президент Петро. Він запрошував грузинів в реформування прокуратури, литовця в міністерство економіки, поляка в залізничну монополію. Це все замилювання очей насправді, пил в очі перед народом і зарубіжними партнерами, які дають гроші сподіваючись реформ. Очевидно, що в нашій ситуації, якщо наш керманич почне проводити справжні реформи, він стане економічним лузером, якщо його фірми Богдан, Рошен та інші перестануть бути монополіями, перестануть получати замовляння з бюджета (а це станеться в умовах чесного ринку), то він втрачає. Ці фірми існують за рахунок нечесного ринку, і в умовах чесної конкуренції вони збанкрутують. Але ж Петро не один, за ним стоять люди, які володиють застарілими заводами з виробництва сталі та інш. І вони ніколи не вкладуться в модернізацію, бо навіть для них нема гарантії недоторканости цієї приватної власності. Та і взагалі це майно було колись вкрадене і любий справдливий суд це доведе (тому і не реформується судова система, яка могла б стати на захист приватної власності). Ось чому в країнах з інститутами подібним нашим, лідери не будуть проводити реформи – вони бояться стати економічними лузерами.

Чому, на мою думку, в нашій країні не вдалось сформувати політичні і економічні інститути для всіх. Якщо подивитись на всі наші більш-меньш масові протести, то виявляється, ми постійно вимагали не то, що треба. Наші «Укріїна без Кучми» і дві революції, які насправді обидві були під девізом «Україна без Януковича», змінили обличчя, а не інститути. Ми хотіли, щоб наш керманич пішов геть, і ми цього домоглись. Ми ніколи не висували вимоги по суті. І от, в минулому році в перший раз були такі вимоги, а саме проти існуючого виборчого законодавства з закритими списками і тупим законом, що половина парламенту іде по мажоритарці. Там 3 місяці мерзли добровольці під парламентом, але широкі маси їх не підтримали і цих відчайдух в слушний момент(в сильниі сніги) спецслужби повязали. Також широкі маси ніяк не протестували проти подорожчання опалення, яке відбувалось раз 5. І це є сигнал для еліт, що можна прикручувати гайки і далі. Справа ще і в тому, що після отримання, що нашої незалежності, що незалежності мексики, в суспільстві не розвинутий малий і середній бізнес. І тому це суспільство не відчуває коли його нагинають. Якби у нас 60% населення було в ньому задіяно, перша і основна вимога була б прибрати свавілля чиновників, і цього б ми домоглись ще у 90-х. Спочатку не зробили судову систему прозорою, всі цього не побачили, потім роздеребанили  всю власність, потім створили монополії. А тепер, як наслідок цього, нам будуть підіймати ціни на комуналку, на бензин і на все інше. Отак, потихеньку-потихеньку закрутили гайки для всіх і сформували систему, обслуговуючу вузьке коло. 

Тепер питання, чи можна з цим щось зробити? Відповім прикладами. В Південній Кореї та в Ботсвані в результаті виборів прийшли такі підірвані чели, що не схотіли самі збагачуватись, а поставили приорітети країни вище своїх. І їх навіть ніхто не вбив за це. Так що і таке буває. Американський сценарій нам не світить, бо ми вибирати нормальних не вмієм і відстоювати свій вибір теж не вмієм. Це нам довів медведчук, який у 90-х тасував вибори у великих масштабах.  Та і наші обранці працюють явно не на нас.  Розкажу про англійський сценарій 14-го сторіччя. Там був такий нормальний феодальний устрій, приблизно як у нас зараз. І от прийшла чума, викосила половину населення. Працювати нікому. І от деякі лорди почали переманювати селян у інших лордів, стали платити за працю. А це ж руйнація системи, як це так, працювали на шару, а тепер платити? І от король видає закон про неможливість переходу до іншого лорда. Але народ піднявся, бунт очолив якийсь чел, що під його приводом селяни захопили пів Лондона. Бунт звісно подавили, ватажка стратили, але про цей закон забули. І саме це стало першим поштовхом, що західна Європа стала західною. Потім стала революція,короля стратили і створили парламент, потім індустріалізація, потім колонізація Америки. Тоді, в 14-му сторіччі вони посадили сім’я, а потім воно росло. Тобто відповідь така – треба чинити спротив тому, коли залазять в гаманці більшості, щоб покласти це в гаманці меншості. 

Українські виборці, хто всі ці люди?

Приїзжаю до батьків. За кого голосувати будеш? - питають. Та не знаю ще, а шо, вже вибори скоро? Ну да, в березні, - кажуть, - тільки голосувати ні за кого. Приїзжаю до батьків дружини. За кого голосувати будеш? Знову те саме. Ну, дивлюсь старше покоління це питання вже серйозно турбує.  Погуглив, хто там балотується, знайшов на сайті у Гордона якийсь  рейтинг (цифри не показую, бо не хочу псувати свій блог  замовними цифрами). 

Так виявляється  там є за кого голосувати! Вибирай любого з 3-ї,4-ї або 5-ї позиції. А нашим батькам показують по ящику Юлю, Пєтю і Рабіновіча, і вони засмучені від безпорадності. Так навіть більше, нормальних забагато, якщо Слава, Вова і Толік не домовляться між собою, то в другий тур знову вийде лайно проти лайна, а-ля Кучма проти Симоненка. Але я не про це, мені було завжди цікаво, хто ж це лайно вибирає. Може все це фарс, матриця? І я навіть 5 років тому пішов у виборчу комісію на дільницю в одному з районів Києва зам головою, щоб побачити весь процес на власні очі. Якихось 2 тижні відірвані від сімї і 2 фінальні ночі  без сну, але у мене лишилось щось таке, що я маю вам зараз показати.  Тоді були вибори в раду (жовтень 2014-го року) і на нашій дільниці було  2340 людей. І ще момент, чого я тут буду приводити виборців з моєї дільниці, а не по країні в цілому? Бо по краіні я не знаю хто я як рахував, а тут я рахував сам. Ну, поїхали.

Це явка виборців

На останню годину явку не сфоткав, але знайшов ще одне фото, і там видно, що всього проголосувало 1278 чоловік (явка 54,6%)

Це кількість людей, проголосувавших за конкретну партію

Це все рахувалось на моїх власних очах 2 рази. Кількість бюлетенів і корешків співпала. І я можу дати 100% гарантію що жодного голосу на нашій дільниці сфальсифіковано не було. Більше того, коли ми все це передали в ОВК, ці данні при нас забили в прожку і на сайті ЦВК по нашій дільниці світились ті цифри, що я тут привожу. Ну і взагалі, щось фальсифікувати в Києві тупо і паливно, бо спостерігачі (в тому числі і іноземні) майже жили у нас на дільниці.    

Тепер 2 останніх фото для зручності у вигляді списку

1)Самопоміч  - 293 (23%)

2)БПП – 282 (22%)

3)Народний Фронт – 211 (16,5%)

4)Свобода – 100 (7,8%)

5)Батьківщіна  - 62 (4,8%) 

6)Комуністи – 57 (4,4%)

7)Оппоблок – 54 (4,2)

8)Гриценко – 51(4%)

9)Ляшко – 50 (3,9%)

10) Правий сектор – 40 (3,1%)

11)Тігіпко – 26 (2%)

Всіх інших не пишу, бо менше 10 чоловік за них голосувало. А тепер увага, ось результати по всій Україні (без мажоритарки, бо це окремий разводняк).  Обведено червоним. 

Не можна сказати, що відсотки по нашій дільниці повністю співпадають з відсотками по всій Україні, але тенденції в схожості є. З картинки сильно випадає Самопоміч і трохи Свобода з Ляшком, але по перше це все ж таки Киів, де людей з вищою освітою більше. Ну і по Свободі у мене і досі сумніви, ну то таке.  

Перший раз я звернув увагу на те, якщо взяти людей з якоїсь маленької частки насеселення, то вона буде відображати поведінку мешканців всій країни. Спочатку це була моя багатоповерхівка – 10 активних і 490, яким все бім-бом. Тепер ось виборча дільниця. Велике складається з маленьких частин, але це велике нічим від маленького не відрізняється.

Ну а тепер, 1278 людей прийшли, проголосували і когось обрали, хто ж всі ці люди? 

1)Самопоміч(23%) - прємно бачити, що на першому місті  по кількості (хоч і з маленьким перевісом) – це адекватні люди. 5 років поспіль можна сказати, що це був самий вдалий вибір, якщо порівнювати зі всіма іншими. По перше, ця партія пройшла і твій голос не втрачений. По друге, тут Єгор Соболєв і ко, антикорупцій комітет, боротьба за антикорупційні закони, короче респект. І по третє, майже за всі нормальні закони вони голосували.   

2) БПП(22%) – це поступове кидалово, але видно, що фахівці по впливу на маси гарні. І у мене питання, хто всі ці люди, що за них проголосували знову? Пройшло пів року після виборів президента, невже не було  видно що то буде? Як казав один його прихильник, після майдану пропетляли і добре, це ж краще ніж революція і бандитизм після. Таких завжди 13% є, вони і Кучму на другий строк підтримували, аби не гірше.

3)Народний фронт(16,5%)  - іх виборці дуже цікаві екземпляри. Їм все ж таки плюс за те що доперли кто є Пєтя, але мінус, що вони черпають світ тільки с зомбоящика.  Я тоді просто прозрівав, партія без імені за місяць перед виборами врубає по тєлєку потужну рекламу і бє всі рейтинги!

4)Свобода(7,8%) – їх виборців я вважаю теж адекватними, вони мають радикальні проукраїнські погляди. Їх треба берегти, бо таких мало. Щодо не проходження Свободи, 4,7% це дуже підозріло, при умові що у нас на дільниці це було майже 8%, такого різкого коливання, я думаю все ж таки не могло бути. 

5)Батьківщина, вона ж Юля(4,8%) – її виборці, це люди які 100% дивляться тєлєк (бо крім тєлєка і бігбордів її ніде не буває), думаю що у віці. Мої родичі раніше теж за неї голосували, і досі пригадують що при ній на початку 2000-х перестали відрубати електрику.  Зараз у неї виріс рейтинг, і це, скоріш за все, за рахунок виборців Сєні. Взагалі з поколінням телеглядачів якась біда, основне питання членам виборчої комісії від них було – за кого голосувать? Вони переголосували за всіх, кого їм показують з екрана, вже не хочуть, а інших не знають. Раніше у Юлі не було шансів, бо була молода і гарна, а половина виборців жінки, і вони їй того б ніколи не пробачили і відповідно не проголосували б. Зараз вона постарішала і шанс зявився. Ну і ще, що не менш важливо у неї не було благословіння з орди, бо були більш достойні васали. Вона це врахувала, зараз це благословіння отримано і ми її бачимо всюди.

6)Комуністи(4,4%) – це дно, ні про що говорити

7)Оппоблок(4,2%) – це взагалі дніще.  Не хочу про них.

8)Гриценко (4%)– що тоді, що зараз на нього валить потужна антиреклама, і я після цього дивуюсь що за нього хтось проголосував. Зараз  взагалі це в кожному роліку на youtube і в контекстній рекламі. Ви навіть можете її побачити тут на моєму блозі. Ну і цим людям респект звісно, хоч голоси їх і пропали.

9)Ляшко(3,9%), якщо Пєтя це поступове кидалово, то Ляшко – це різке раптове кидалово, таке двічі не проходить. Я все ж вважаю його виборців як резерв для нормального кандидата, які очікують різких змін.

10)Правий сектор(3,1%) – їх виборці, які за революційний швидкий шлях. Я сам раніше теж притримувався такої думки. Але після деяких подій я перемінив свої погляди. Ось дивіться, революції роблять як порядні так і непорядні люди пліч о пліч. А до влади прийдуть тільки не порядні. Бо шлях до влади пролягає через інтриги, підлість і вміння топити інших охочих. Після перемоги революції спочатку порядних відтіснять, а потім чи посадять, чи повбивають. Завжди так виходить, пригадаємо Робісп'эра зі Сталіним.

11)Тігіпко(2%), дуже специфічний випадок, аж цікаво, чим він своїх виборців зачепив. 

Підсумок.

Голоси за лайно:

БПП(22%) + Народний фронт(16,5%)  + Юля(4,8%) + Комуністи(4,4%) + Оппоблок(4,2%)+ Ляшко(3,9%)+ Тігіпко(2%) = 57,8%

Голоси не за лайно:

Самопоміч(23%)+ Свобода(7,8%)+ Гриценко (4%)+ Правий сектор(3,1%) = 36,9%

Ну шо, тепер зрозуміло хто ці всі люди? Ну і взагалі тенденції на наступні вибори. Питання є? Питань нема. Як бачимо, це не фарс і не матриця, це наша реальність.

Ще хочу додати, я от все чекаю, коли ж закінчиться влада зомбоящика. От здається покоління 45 і менше його вже ж не дивиться. Ан нє, Володя Зеленський ще навіть офіційно не оголосив про наміри балотуватись, а в нього рейтинг трохи менше від діючого президента. І навпаки, Дмитро Гнап, який балотується і який супер-зірка у ФБ і має більше як 100000 фоловерів, але таких рейтингів не показує.

Тепер про фальсифікації. В широкомасштабну фальсифікацію я не вірю, бо МВФ грошей не дасть. Простіше вкластися в потужну рекламу, гречку, підкуп виборців або прийняти тупий закон типу сьогоднішньої мажоритарки. І якщо справа йде про десяті долі відсотка, в це я ще повірю. Наприклад трошки оттяпать від Свободи (в кінці кінців 4,7%) і притяпать Юлі(в кінці кінців 5,68%). Навіть Кучма на виборах в раду зі всім своїм адмінресурсом набрав ті ж 13%. 

Тепер про тих, хто ці голоси рахує і у кого в руках доля країни. От ми всі такі класні, патріоти, преживаємо за Україну. І звісно ми ж не підемо кудись на 2 тижня а потім ще не спати вночі і рахувати голоси за 800 гривень (стільки було 5 років тому, зараз буде більше). А для деяких це гроші. І от приходять бувші наркомани, алкоголіки і взагалі не дуже благополучні люди. І від того як вони все порахують залежить доля країни. І прикол в тому, що завжди приходять одні й ті самі ну і декілька нових. І от настануть часи, коли нових не буде і всі члени виборчої комісії від різних партій будуть друзями один одному і настане кругова порука. А цих людей не треба спокушати великими грошима, вони і маленьким раді будуть. 

Ну просто не можу не розмістити тут останнє від Єгора Соболєва. Фрагмент його відповвіді на питання,чи буде він балотуватись у президенти: "На цих виборах мрія Росії, мрія олігархів, мрія корупціонерів - мати проти себе 15 проукраїнських, антиолігархічних, некорумпованих кандидатів. Тоді жоден гарантовано не потрапить до другого туру виборів. І ми будемо вибирати між отрутою і лайном."

Жити по новому

Хочу продовжити тему про особливості нашого національного менталітету. Класик сказав:

І чужому навчайтесь і свого не цурайтесь.

Хоч це було більше 100 років тому, але і досі українці живуть більше за таким висловом:  

Нового вчити не бажаєм, а як дадуть – то зневажаєм. 

Далеко ходити не треба, розкажу історію про себе і свою тещу. 

У моєї тещі є батьківська хата в селі з 40 сотками городу і вона туди їздить раз чи 2 на тиждень щоб ото все обробити і вбитись майже до несвідомості, а потім один чи два дні від того відходити. А потім по новому колу. А останні роки стають все більш посушливими.. Пару років назад ми до них туди приїхали, стояла посуха і теща мене попросила щоб я постояв біля колодязя і таскав відрами воду. А вона зі своє сестрою носили ту воду і поливали свої грядки. Ну я думав, витаскаю їм 5 відер, ну 10, ну 20.. Ні фіга! Я стояв там пів дня, таскав відрами з колодязя воду,  а вони все приходять і приходять  знову з пустими відрами! Уявіть як я тоді задовбався! Я то таке, а як вони, на жарюці цю воду носити! Мені стало шкода цих жінок, які користуються технологіями кам’яного віку.  

Справа в тому, що я колись займався овочами. У мене було декілька гектарів помідорів і огірків на крапельному поливі. Вода подавалась зі скважини, всюди під рядами овочів була крапельна лєнта, ще й була фертигація – йшла підкормка безпосередньо через краплю. Там у мене спеціальний вузол був. Врожаї там були такі, шо звичайним селянам і не снилось.  Короче, сучасні технології, не порівняти з поливом відрами.   Ну і такі площі не можливо полити ні відрами, ні зі шлангу.

Так от, думаю, полегшу життя тещі хоча б в поливі, зроблю приємне. Я купив насос, щоб опустити у колодязь, пластикові труби, різні переходи для труб. Потім з часів овощевництва у мене залишились краніки, які стикують крапельну лєнту з платиковою трубою і 2 км самої лєнти. Все те я привіз, ми вдвох з тестем прорили канави для труби і я змонтував систему. Поки без крапельного поливу, просто вода подавалась з колодязя через кран.  І так багато роботи було, єлє встигли. Теща була задоволена, ой каже, не треба відрами воду з колодязя таскати. Та, кажу, почекайте, це все єрунда, як прокладу крапельну лєнту під грядки – взагалі лафа буде, включаєш в розетку, а воно саме поливає.

Наступного разу приїзжаю ж монтувати вже сам полив через лєнту, а теща ні в какую, тіпа не треба і так гарно. Я кажу  -  ви ж попробуйте, на лєнті ж такі мега врожаї можна получити, не треба мучитись ні з відрами ні з шлангом. Та і від відер та шланга вода розтечеться, земля приб’ється, як камяна буде, а лєнта по краплині під самісінький кущ пол'є. Все одно ні вкакую, якусь хрєнь мені розказує. Ну я зі скандалом, але все одно ту лєнту поставив. Ну, думаю, людина ж ніколи не бачила, хай подивиться на результати, та своє ставлення змінить.

І от прийшла червнева посуха, крапельний полив теща, як приїзжала, то включала, потім взагалі попросила сусідв, так ті кожен день включали. І ми, як з жінкою приїзжали раз на 2-3 тижні, то я підкорми рідким курячим послідом робив а потім крапельний полив включав, щоб то все до коріння гарно доходило. Короче,  рослинки гарно розрослись. Але і без форс-мажорів не обійшлось.   Якось приїзжаємо, а рання капуста розірвана уся. Таке буває при сильному перезволоженні. Питаю у сусідів, скільки часу у вас полив тривав? Ну кажуть по різному 15-20 хвилин(поки колодязь не спорожніє), а одного разу, після дощу був 45. А, ну ясно, ось де і будо перезволоження. Треба було після дощу не поливати. Ну звинувачувати ж людей ти не будеш, вони ж не в курсі, і так їм подяка, що включали той полив.

В кінці червня ті сусіди, що включали полив, поїхали. Липень був дощовий, і поливати нічого було не потрібно. А от в кінці липня , початок серпня знову прийшла спека і посуха. Що помідор, що перець наливається і саме зараз робляться найважливіші підкормки і поливи.

А наші селяни звикли сажати тих же помідорів багато, бо врожай з куща мізерний, теж і у тещі було. Ну, коли останній раз там був, думаю, на краплі  там декілька тон помідорів на тих об’ємах повинно бути.  І що ви думаєте, приїзжаю туди на минулих вихідних(це перша декада серпня), а все стоїть якесь пригнічене і кволе. Там де ранні помідори, ще нічого(там перша хвиля врожаю спіє, могла б бути ще і друга і третя), а от високі пізні помідори і перець стоять якісь нещасні, деякі кущі вже навіть засихати почали. Я у тещі питаю, а ви полив включали?  Ні, каже навіщо, дощі ж були. Так кажу ж уже 2 тижня як нема, треба негайно включити. Ні, і все. Ій виявляється сусід сказав, як включиш краплю, так всі помідори порве. А перець, питаю, його ж не рве. Все одно ні. Ну а підкормити ж треба. Ні, сестра сказала, що коли зріє не кормлять. Тобто слово сусіда, який ніколи до цього крапельну систему не бачив і сестри  (у якої до речі  весь врожай помідорів чогось цього року почорнів) більше ніж зятя, який крапельну систему монтував і взагалі шарить в цьому питанні. Питаю, так вам взагалі крапельний полив не потрібен? Ні, каже, знімай. А на наступний рік? Ні, дощі польють. Ну, добре кажу, приберу. А про себе думаю, яка коротка пам'ять у людини, вже і забула, завдяки якій системі весь червень то поливалось.

Але в неї все одно вийшов гарний врожай ранніх помідорів, хоч міг би бути і більший. Коли я про це сказав і спитав, за рахунок чого так вийшло, відповідь мене просто вбила. Каже, це я гарний сорт розсади на базарі купила!!! Ось це причино наслідковий зв'язок! Виявляється все тільки  від сорту,  а не від догляду залежить! І ці люди вибирають, президента, парламент.. 

А я, наївний, хотів відкрити переваги сучасних технологій, трохи полегшити важкий сільський труд.. Як сказав класик: 

Нехай собі як знають,
божеволюють, канають
Нам своє робить. 

   

Частина 5: Про хрущ, історію Ірландїї і яйця Пєті

Початок читайте тут: 

Частина 1: Українці не готові до Європи – висновок після року перебування за кордоном

Частина 2: Українці не готові до Європи 2 - неповага один до одного

Частина 3: Нація-дитина

Частина 4: Головне – доїхати до Рівного

Про хрущ

Більше 5000 лайків і 600 шар. На перший погляд – нормальна реакція, нема корупції і маєш нормальний дім і двір. Але це лише на перший погляд.. Якщо копнути глибше, то це всього-навсього означає - шара прийди, тобто хтось там, коли, звісно, не буде корупції, зробить ваш дім гарним. Ніхто не зробить. Тільки самі мешканці можуть зробити свою оселю гарною. САМІ! СВОЮ ОСЕЛЮ! Але совок в головах не дає це ні зрозуміти, ні зробити. Сподівання на когось, тільки не на себе.

Щоб перетворити перше фото на друге не треба ні революцій, ні боротьби з корупцією, а достатньо 10-15 адекватних людей і 50-60 спроможних один раз зібратись. Все просто, 10-15 мінімальна необхідна кількість, яка буде щось реально робити для будинку (бо одна чи дві людини фізично це не потягнуть), а 50-60 – це більшість цієї п’ятиповерхівки, яка потрібна, щоб вигнати нікчемний жек і створити осбб. Тобто вигнати тих, хто імітує діяльність, але нічого по факту не може зробити, бо немає для цього влади. І самим взяти владу для прийняття рішень. Тобто я кажу про реальний паттерн, а не про сферичного коня в вакуумі. І саме головне, це по силам мешканцям хруща, але їм на це нема часу, бо вони переймаються тим, як їх підвів їх черговий кумир. Нема необхідної кількості потрібних людей у всіх хрущах в Україні, і тому вони всі досі залишаються хрущами. 

Про історію Ірландіїї

Якось занурився в історію Ірландії за останні 300-400 років. І я просто прозрів, у них було те саме, що відбувається у нас зараз. Вони були 300 років під владою Англії, і були в страшних злиднях аж до 50-х років 20-го сторіччя. В них навіть і голод був у 19-му сторіччі, коли фітофтора знищила весь врожай картоплі. Тоді майже все це голодне населення сідало у кораблі і пливло до Америки. Більшість помирало в дорозі, тому ці кораблі називались кораблями-смертниками. А причина їх злиднів була в тому, що вся їх земля належала англійським ленд-лордам, а ті її здавали ірландським орендарям дуже дорого. В кращому випадку ті за рік виходили в нуль, в гіршому - в мінус. Звісно всі вони кінець-кінцем розорялись. В 50-х роках 20-го сторіччя Ірландія стала незалежною, і з того часу показує найвищий приріст ВВП у Європі.

Тепер до України. Наш найбільший інвестор за минулий 2016 рік – росія. Наш парламент приймає закони на знищення місцевого бізнесу, багато різних, але мені запам'ятався, наприклад, цей: за не допуск перевіряючого - штраф майже півмільойона гривень. Всі наші газові родовища, обленерго, весь великий бізнес - так чи інакше належать компаніям афельованих з росією. Самі великі торгові центри в Киеві Оушн Плаза, Гулівер, Парус, віджатий у прибалтів Скаймол - теж російські. Фірташ і Ахмєтов – “українські” олігархи. Фірташ був водієм у якогось чина фсб, ну який він олігарх? Якось ''невдобно'' генералам фсб володіти половиною підприємств України, народ не зрозуміє. Ахметов, людина, що двох слів зв’язати не може, як він зміг побудувати потужну бізнес-імперію? Читали Золотий тєльонок, зіц-председатель рогов і копит Фунт, - так це про них. Їм бабло платиться у тому числі і за відсидку. 

А ми обурюємся на Пєтю, що він нічого не зробив. Так він і не може нічого зробити, бо він не приймає рішень!! Бо рішення про нас приймаються не в нашій країні. Росіяни що до нас юзають стару схему з часів російської імперії. Петро І хоч і переміг нас зі шведами під Полтавою, але українців побоювався і до кінця так і не поневолив. Зате Катерина те зробила простим рішенням, зробити удєльними князьками місцевих зрадників, але у російському підпорядкуванню. Всі наші президенти – це кочубеї. Кого не можливо контролювати, того прибрали, Чорновола, наприклад. А наші люди наївні, цього не розуміють, і тичуть дулі кожен раз на новий рік в екрани тєлєка в морду чергового зіц-президента.

Мені якось мій колега розказав, що Ющенко перед тим, як його отруїли, давав інтерв’ю, що йому і членам його родини ідуть погрози, хоча як став президентом, то заперечував. Спочатку не розумів куди вляпався. Ну то зрозуміло, що він вибрав залишитись живим. Я його вибір розумію. Мало таких буйних знайдеться, що себе в жертву принесуть. Я так думаю, розмова з ним була приблизно така: займайся бджолами, гетьманством, тільки не лізь куди не треба.

Ну як, схоже на Ірландію під владою Англії? Тільки в нас все ж таки трохи гірше, бо рашка не Англія. І не маємо ми справжньої незалежності, нажаль, бо досі колонія, тільки народу про це сказати забули.

І якщо ви думаєте, що зрадники тільки на горі сидять, це не так. Вони всюди, в кожному прошарку суспільства. Це дійсно складно змінити щось на рівні країни, бо працюють багато технологій на утримання влади. Наприклад, древня технологія “розділяй і володарюй” застосовується дуже широко. Російськомовні проти україномовних, мпц прити упц, західна Україна проти східної України, евробляхи проти українських номерів. Але якщо зміни на рівні держави - це складний процес, то, здавалось би, зміни на рівні будинку, села, дачного кооперативу це не так складно. Але і тут у нас нічого не виходить! У мене є багато прикладів, але я наведу тут один. Мої батьки мешкають в дачному кооперативі під Києвом. Там вже 19 років предсєдательствує один горлопан, внески за ділянки і тарифи за електрику підняв до небес. Але його вже котрий рік прибрати не можуть, бо, по-перше, люди між собою домовитись не можуть, як саме це зробити, і кого замість нього поставити, а, по-друге, завжди знайдеться кілька десятків іуд, які за копійки його підтримають на зборах. Ось де совок, більш адекватні не вміють об’єднуватись, а менш адекватні зажди продадуться за копійку.

Про яйця Пєті

От і виходить, що за одне яйце Пєтю тримає фсб, за друге - мвф, а ми як громадянське суспільство ще не доросли, щоб бодай за одне яйце його вхопити. Тому і закони приймаються про ротердам і пенсійний вік у 80 років. І рипнутся він нікуди не може, йому навіть фізичною розправою погрожувати не треба, телеканали всі російські, його рейтинг опустити до нуля раз плюнуть. А, ну і про Міхо, раз він крізь кордон прорвався, якщо він вистрелить, гарні рейтинги покаже, то і з ним правильна розмова буде, не думаю що він до буйних належати буде.

PS

Вийшло трохи песимістично. Але не все так погано, у нас зараз найкращий час для побудови своєї країни за останні 300 років. Росте громадянське суспільство, приходить розуміння, що добитись чогось можна тільки силою і кількістю. Два попередніх наших майдани були за те, щоб якось було абстрактно краще. Так не буває, в Європі частіше страйкують ніж ми, але вони це роблять з якогось конкретного приводу. Наприклад, залізничники страйкують, щоб їм підняли зарплатню і т.д. Тільки так, маленькими кроками і треба йти, а так щоб у тебе одразу зникла корупція і розквітла економіка — такого не буває.

Ну, як ви здогадались, я тут писав алегоріями. Так що хрущ – це наша країна, жек – це наша влада, начальник жека –наш президент, але у нього не дуже багато повноважень, бо він підпорядковується жеку мікрорайона. А нам з вами якось осбб створити треба…

Як я клумбу у дворі своєї багатоверхівки робив

Один мій дуже розумний колега сказав - не все погане на 100% погане, у кожному поганому явищі є трохи і гарного. Ось, каже, погано, що самі розумні і процьовиті залишають країну, імігрують. Але є і гарна новина – деякі з них повертаються і приносять прогресивне і нове в нашу дику і відсталу країну. Сказавши цю дуже розумну річ, він розумно залишився у Польщі (що поробиш, людина дуже розумна), а я повернувся назад. І от я думав, що ж такого нового і прогресивного я можу принести? Мене завжди вражали європейці, які дбають  не тільки про свої оселі з середини, але й з зовні.

До речі, мій кум, великий мандрівник, якось мені розказав наступне. Був він в арабських країнах, так коли йдеш по вулиці – всюди дуже брудно, але коли заходиш до оселі – все сяє від чистоти, тільки за двері – знову потрапляєш у бруд. Дуже схоже на нас, чи не так? І він зробив висновок, що ми маємо все ж більше азійський менталітет, ніж європейський, бо в Європі, особливо в маленьких містечках, кожна господиня прикрашає свої вікна, поріг, шматок вулиці квітами. 

Так от і я вирішив зробити гарно хоча б у своєму власному дворі. Мені сподобалась фраза – роби маленькі справи з великим серцем. Але, ця “маленька” справа виявилась не такою вже маленькою. І я чесно кажучі, не очікував, що на це потрібно стільки багато часу.

На лівому березі у Киеві влітку стоїть пейзаж подібний до африканської савани (вигорівша трава), щось приблизно таке було і під моїм балконом, я вирішив покласти цьому край.

Або ось таку ”альпійську гірку” зробив нам наш забудовник))))) (нижче приведу фото її сьогоднішнього стану)

Ось приблизно такий “зелений” газон був раніше, я ще до переїзда у Польщу намагався садиди тут якісь кущики, але все було марно – їх або крали, а те що не вкрали – засихало. Все докорінно змінило ОСББ, створене в нашому будинку – територія стала огороженою (перестали красти кущі) і ми зробили автоматичний полив. Бо ніякий двірник зі шлангом фізично за день не зможе полити землю так, як це може зробити розпилювач води за 5-10 хвилин. Без цих двох чинників можна було б нічого і не розпочинати.

І от я в лютому, озброївшись гуглом, став шукати, що ж таке можна в цю савану посадити, щоб воно не згоріло влітку. Та й зиму ж ніхто не відміняв – то й щоб і не вимерзло в зиму.  Та й ще ж і цвіло все літо. Короче, мій вибір впав загалом на африканські та мексиканські квіточки, і як виявилось потім, новачкам везе, я не помилився.

Я накупив різного насіння і  заставив всі вікна  ящиками з розсадою ще з січня місяця. 

Це звісно дуже засмучувало мою охайну дружину, але я сказав, що з першого квітня, все це виїде на балкон. Виявилось, що збрехав, підвіконня були заставлені аж до початку червня. Коли приїхала теща і побачила мої оранжереї, сказала, якби її чоловік таке розвів, вона б все повикидала негайно. Так що дякую дружині за терпіння! Також, як все в мене не влазило, частину розсади відвіз своїй тьоті, і вона то виростила, за що я їй теж дуже вдячний.

Настав березень, і нам почали робити автоматичний полив. Коли вирили траншеї, виявилось, що наш будинок стоїть на горі з будівального сміття, присипаного 5 сантиметровим шаром чернозема.

Так що весь березень і квітень я займався земляними роботами (бігав з тачкою), засипаючі чорнозем куди це можливо (добре, шо наша голова ОСББ його замовила).

Я передився багато фоток з гарним зеленим дизайном і хотів зробити щось подібне, на передньому плані трава, а посередині кущики з квіточками.

А за для цього треба було в квітні посіяти траву до спеки, а я ще пісок вожу, а треба перекопати ділянку під траву швидко. І сталось так що я захворів і залишився дома. Ну думаю – піду похворію з лопатою. Лікування - супер, за 2 дні все пройшло)))) Зате встиг вчасно газон посіяти))

На відео про газони розказують, що ж типа через 2 тижні обов’язково треба перший покос газона зробити. Ну думаю, круто, у мене вже третій тиждень закінчується, а жодної травинки не вилізло. Тільки на четвертий щось почало лізти. Один сусід казав, хрєнова затєя, з посівного газону не буде толку, треба було готовий купляти.  В кінці кінців газон таки розрісся, хух, з газоном розібрались.

Після того я придумав хитрий план. Так як тут стільки роботи, що ніяких вихідних не вистачає (це клумба в 2,5 сотки нагадаю), і з сім'єю треба час проводити, і до батьків, і до друзів, то я придумав вставати рано вранці і годину колупатись на клумбі, а потім на роботу. Все одно вчасно вже нічого не встигаю. А вихідні вільні.

Ну і от вже травень закінчується, а в мене ще купа розсади на вікнах, приїжджає знову теща і каже - о, та ти оце і до кінця літа не висадиш)) Ну за місяць висадив потихеньку. Хух..

Ну думаю, все, можна розслабитись трохи, все вже посадив. Е нє, ні фіга! Під щоденним поливом так бур’яни лізуть, за 2 тижні по пояс. На пару інших клумб наша голова запросила ланшафтного дизайнера, так той на землю чорне агровокно клав, щоб бур'ян не ліз. Я ж про це не подумав..

Ну а в результаті вийшло гарно, я аж не очікував на таке в перший рік. Вийшло не по-совковому.  

Ось етапи розвитку:

А ось інші плани

А це альпійська гірка, яку я розпочав робити 3 роки тому, ще й досі роблю. Це процес не швидкий, поки все розростеться..

Я якось показав ці фотки одному своєму колезі, так він сказав - от поляки повернулися, польські клумби в Україну привезли)))) 

Upd
В коментах наша сусідка додала таке фото, ось який в мене маленький помічник є:

Українці невиліковні. Скрипін - Саакашвілі: Ви ж популіст!

Просто не втримався. Вчора ввечері дивились кухню Скрипіна, куди прийшов Саакашвілі. Дуже коротко, але хочу звернути увагу на деякі моменти в цій розмові, які яскраво підкреслюють ті вади нашого народу, про які я пишу весь час. 

 1. Скрипін каже Саакашвілі - ви ж популіст. Це як раз і є те, що ми як нація не можемо відрізнити потрібних людей від непотрібних. Саакашвілі той чоловік, у якого його справи йдуть далеко попереду його слів. Неважливо що він говорить, головне що він робить і що він зробив - успішні реформи в Грузії і інфраструктурні проекти в Одеській області (наскільки йому дали це зробити) - ось на що треба дивитись. Якщо цоьго не бачить розумний та освідчений видатний журналіст, то це тим більш не побаче більшість звичайних українців. 

 2.Слова асистентки Скрипіна про бізнесменів які дали гроші на минулий мітінг Саакашвілі (організація, апаратура). Це був малий і середній бізнес. Так от вона каже, зараз вони маленькі бізнесмени, а потім олігархами статуть. Ось це типічне негативне совкове ставлення до людей які можуть щось організувати, дають робочі місця і запряглись і тягнуть цю нелегку ношу у нашій країні. Наша одна з головних проблем, що таких людей дуже мало серед основної маси совків, яка не хоче щось робити, не вміє, чекає коли хтось принесе на блюдці і ще поливає брудом тих хто робить. 

  Ось посилання на відео.

Ще по цій темі:
Частина 1: Українці не готові до Європи – висновок після року перебування за кордоном
Частина 2: Українці не готові до Європи 2 - неповага один до одного
Частина 3: Нація-дитина
Частина 4: Головне – доїхати до Рівного

Частина 4: Головне – доїхати до Рівного

Початок читайте тут:
Частина 1: Українці не готові до Європи – висновок після року перебування за кордоном
Частина 2: Українці не готові до Європи 2 - неповага один до одного
Частина 3: Нація-дитина

Всі, хто подорожує автівкою з Європи чи з західної України до Києва, знають, що гарна двосмугова траса, точніше єдиний в Україні майже бан, починається від Рівного. От  і наш маршрут з Польщі до Києва проходив через Рівне. Ми виїхали з польського міста Вроцлав біля одинадцятої вечора, проїхали 3,5 години до Кракова, преночували у родичів, потім ранній підйом, 7 годин на кордоні – і біля одинадцятої вечора наступного дня ми були у Рівному. До Києва залишалось все ті ж 3,5 години, як минулого дня до Кракова. І от дружина каже - ти знаєш, зі вчорашнього дня нічого не змінилося – ми все також в дорозі і нам їхати ті ж самі 3,5 години. І як вона це сказала, я подумав про Україну і українців, які теж вважають, що у нас нічого не змінилось.  Все ніби так, але є один нюанс , а саме, ми проїхали дві третини нашого маршруту. Теж саме і Україна, вона теж рухається вперед (звісно не на дві третини, як ми). Якщо, наприклад, уявити, що відстань до нормальної розвинутої країни – це теж саме, що відстань від містечка Устилуг, Волинської області (де ми перетнули кордон) і до Києва, то Україна зараз трясеться на перших 10 км не дуже гарної дороги від кордону до Володимир-Волинського. І вона їде, а може іде, а може навіть повзе, але все рівно рухається вперед. Зараз цей рух дуже повільний, бо погана дорога. А що до українців – совкове сміття в головах, байдужість і зневіра в себе. Але коли Україна доплентає до Рівного, я вас запевнюю – ми полетимо, ви будете відчувати зміни на найкраще вже неозброєним оком. І я так собі думаю, що приїзд України до Рівного означатиме те, що ми змогли прибрати криміналітет від влади.

Мені якось написали в коментарях, що я пишу тільки по погане - з тих пір я шукаю, чи є, і які саме є зміни на краще. Протягом нашої подорожі я помітив дві. Перша, в Луцьку вночі над пішохідними переходами висять прожектори, і весь перехід, включно з людьми, які по ньому йдуть, знаходиться в світлій смузі. Такого я і в Європі ніде не помічав, так що ми є хоть в чомусь перші! Друга, в Волинській і Рівненській областях є радіостанції з виключно українсьим музичним контентом. Півроку тому була тільки російська попса в цих областях. Я вже було зрадів, що по всій Україні так, але на Житомирщині та Київщині нас зустріла та сама російська попса. Ми їхали вночі, можливо, вдень по іншому - не знаю.  Радіо Країна 100 FM з виключно українським контентом тоді ще не запустили.

Тепер повернемось до проблем нашого суспільства.            

Хочу привести деякі приклади, які показують неготовність суспільств чи націй прийняти гарне і розвиватися швидше. Грузія, коли я був там в 2012 році, тоді ще був президентом Саакашвілі. І от грузини казали, що хоча він реорганізував поліцію та чиновницький апарат знизу, нагорі ще процвітала корупція. Не знаю, наскільки це було правдою, можливо, це були інформаційні закиди в народ, як це робиться зараз в Україні, можливо, ні - не знаю.  Але справа не в тому. Після “поганого” Саакашвілі прийшов “гарний” пропросійський президент-популіст і реформи закінчились. Тобто зараз по факту Саакашвілі був світлою плямою або променем сонця в історії країни. Але проблема в тому, що він випередив свій час. Нація не готова була його сприйняти і оцінити по заслугах. Вона ще не зріла, якщо ведеться на популістичні речі та яскраві обіцянки. Те саме і у нас, якби сталось диво, і прийшов би до влади наш український Саакашвілі, він теж би пішов після першого строку, тільки но разпочавши реформи.

В жовтні цього 2016 р. пройшли в Грузії вибори, переміг проросійський кандидат 51 на 27 відсотків у Саакашвілі. У нас є один колега з Грузії, так він каже, що вибори сфальсифіковані, бо всі голосували за Саакашвілі. А я йому сказав, що ви, грузини, свій шанс змарнували. Треба було його обирати 5 років тому.  

Які критерії, що відрізняють зріла нація чи ні - їх багато, але основне — це спроможність вибирати потрібних на даний час людей на виборах. Оскільки наша виборча система - це все ж таки більше псевдодемократія, оскільки ми не можемо впливати на вибраних нами людей постійно, а тільки раз на 5 років, то вибори і є якраз наріжним каменем, який показує рівень суспільства. Він м'яко кажучи - нижче плінтуса зараз. Не знаю, який відсоток людей, але дуже великий, які мають проросійські настрої і не сприймають Україну, як державу, люди, які продають свої голоси (скільки не голосував -все без толку, краще трохи грошей зароблю). Я вам кажу - кожна гривня, дана вам зараз, буде коштувати сотні тисяч, а то і мільйони, які витягнуть з вас потім. Чесні совки, які за гречку обов'язково проголосують за того, хто її дав. Це Меведчук в 90-х підтасовував тупо голоси при підрахунку. Фу! Вульгарно і неестетично, ну як діти малі були. Зараз знайдений елегантний безпрограшний рецепт - гречка. До речі, завдяки їй так ні разу не обрали Івана Франка 100 років тому. Брали і тоді, але замість гречки ковбасу. Так що в цьому плані нічого не змінилося, тільки зараз продаються дешевше. Ну і основна маса: байдуже ставлення - від мене все одно нічого не залежить. На це я хочу сказати - все якраз навпаки! Від натовпу чи від більшості нічого не залежить, а вирішують все якраз яскраві особистості. Ось приклад. На півночі від Барселони є саме гарне узбережжя в Іспанії - Коста Браво. І ми з дружиною якось зайшли там в кактусовий ботсад. Сама велика колекція кактусів в Європі. Так виявляється, що його створив один чоловік, поціновувач кактусів. Він придбав цю ділянку і все своє життя збирав колекцію цих кактусів, а коли помер - з неї зробили ботсад. І тепер це одна із заманух, якими приваблюють туристів в тій місцевості. А користуються цим всі, бо зиск з туристів всі мають. В Барселоні будується колосальний проект - Саграда де Фамілія - це те ж завдяки одній людині - Гауді. Насправді, весь наш технічний прогрес, яким реально всі коритуються - це винахід 100-ої давнини - електрика. І цьому ми забов'язані одній людині - Миколі Теслі. І таких випадків безліч - один яскравий зробив, інші посередні користуються. 

Якось ми були в гостях у наших родичів, дуже гарні приємні люди, і вони дійсно дуже здивувались, коли я сказав, що у нас в країні проблема в людях, що треба починати з себе. Вони, як і я колись, думають, що всі люди такі як вони, ну може хтось трохи гірший, хтось трохи кращій. Але це не так, щоб побачити які справді українці, спробуйте зібрати кошти на ремонт, наприклад, вашого подїзду. Ви просто прозрієте, ви навіть не уявляєте, скільки на вас вил'ється бруду! Я кажу образно, зі 100 чоловік здадуть тільки 3-5, ще 5-7 будуть вам встромляти палки в колеса та всіляко вас хаяти, якщо ви все ж таки почнете цю справу. Кожна друга людина вам буде казати, що ви ці гроші, чи частину покладете собі в кишеню.Третина буде в принципі за, але для цього і пальцем не ворухне, а дві тритини скажуть, що готові жити у лайні, бо в них нема грошей/шкода грошей/все одно потім це все заплють і т.д. І буде добре якщо знайдеться 1-2 людини, які вам реально допоможуть. Цих цифр, тобто відношення нормальних людей до ненормальних, явно недостатньо щоб побудувати гарну цивілізовану країну. Мінімальна кількість повинна бути наступною: 60-80 чоловік гроші здадуть і з них 10-15 будуть приймати активну участь в тому, щоб вилізти з лайна. І я не помилюся, якщо скажу, що те ж саме, тільки у відсотках можна інтерпретувати на все населення України.

Мене дуже вразила одна стаття Гордона про те, як він зі своєю партією постійно за свій рахунок робили ремонт в домі, де знімали офіс. Але люди це не цінували, пошкоджували штукатурку, підлогу і через деякий час вони робили новий ремонт. І от якось Гордон зібрав цих мешканців і сказав, - збирайте гроші і робіть ремонти самі раз ви все одно не цінуєте, що робимо ми. На що йому відповіли, - те, що ви робите добре, але самі ми витрачати кошти на це не будемо. Так і живуть в лайні, мабуть, досі. Це показує те, що люди не цінують, що їм дістається задармо. А будуть цінувати тільки те, що самі зробили у поті чола свого. Так то може й добре, що нема у нас гарного лідера, який нам на блюдці все подасть, щоб ми самі не покладаючись ні на кого зробили собі нормальну державу. 

І от після цього виникає думка, скільки ж поколінь треба, щоб змінився цей дизбаланс 90% совків і 10% нормальних людей? Багато хто думає, що це не зміниться ніколи і залишає країну. Але не все так погано, бо людина створіння стадне, вона не хоче бути білою вороною. Тобто, якшо всі роблять погане, вона не хоче виділятись, роблячи гарне. Але є і навпаки, якщо всі роблять добре, то вона те ж, щоб не виділятися, буде робити добре. І от вам приклад. Моя сестра, коли переїхала у Варшаву, сказала, що буде вирощувати на балконі квіточки, бо тут всі так роблять. Ось якравий приклад як гарне притягує гарне. Хоча насправді тільки 10-15% вікон у квітах, але цієї кількості достатньо, щоб здавалось, що вони всюди. Тобто я веду до того, що гарним своїм прикладом ви прискорюєте перетворення совків на нормальних людей і це відбудеться швидше, ніж зміниться декілька поколінь, бо ми цього дуже-дуже хочемо. І не потрібно, щоб всі були гарними, достатньо 10-15% активних гарних і 50-60% пасивних гарних)

До речі, про квіточки на балконі. Тут у мене в коментарях одна жіночка жалілась, що висаджувала кущики та квіти на клумбі у дворі, а їх крали та нищили. І в неї в цьому плані опустились руки. Я сам садив різні кущики у дворі своєї багатоповерхівки, і багато чого покрали - так що я цю проблему знаю. Так ось, що я придумав. Садіть ваші квіточки на балконі. Там їх точно ніхто не вкраде! А також ви подасте гарний приклад іншим і в майбутньому у нас будуть такі ж квітучі підвіконня та балкони, як в Польщі чи Голандії. Я, до речі, і сам так роблю. Ось мої квіточки на балконі в Києві:

а ось у Вроцлаві:   

А у дворі, якщо рослини крадуть, зробіть просто класний газон, його точно ніхто не вкраде! Поливайте його і косіть вчасно, і буде теж охайно і гарно.

Продовження по цій темі:
Частина 5: Про хрущ, історію Ірландїї і яйця Пєті