понеділок, 28 листопада 2016 р.

Частина 4: Головне – доїхати до Рівного

Початок читайте тут:
Частина 1: Українці не готові до Європи – висновок після року перебування за кордоном
Частина 2: 
Українці не готові до Європи 2 - неповага один до одного
Частина 3: 
Нація-дитина
Всі, хто подорожує автівкою з Європи чи з західної України до Києва, знають, що гарна двосмугова траса, точніше єдиний в Україні майже бан, починається від Рівного. От  і наш маршрут з Польщі до Києва проходив через Рівне. Ми виїхали з польського міста Вроцлав біля одинадцятої вечора, проїхали 3,5 години до Кракова, преночували у родичів, потім ранній підйом, 7 годин на кордоні – і біля одинадцятої вечора наступного дня ми були у Рівному. До Києва залишалось все ті ж 3,5 години, як минулого дня до Кракова. І от дружина каже - ти знаєш, зі вчорашнього дня нічого не змінилося – ми все також в дорозі і нам їхати ті ж самі 3,5 години. І як вона це сказала, я подумав про Україну і українців, які теж вважають, що у нас нічого не змінилось.  Все ніби так, але є один нюанс , а саме, ми проїхали дві третини нашого маршруту. Теж саме і Україна, вона теж рухається вперед (звісно не на дві третини, як ми). Якщо, наприклад, уявити, що відстань до нормальної розвинутої країни – це теж саме, що відстань від містечка Устилуг, Волинської області (де ми перетнули кордон) і до Києва, то Україна зараз трясеться на перших 10 км не дуже гарної дороги від кордону до Володимир-Волинського. І вона їде, а може іде, а може навіть повзе, але все рівно рухається вперед. Зараз цей рух дуже повільний, бо погана дорога. А що до українців – совкове сміття в головах, байдужість і зневіра в себе. Але коли Україна доплентає до Рівного, я вас запевнюю – ми полетимо, ви будете відчувати зміни на найкраще вже неозброєним оком. І я так собі думаю, що приїзд України до Рівного означатиме те, що ми змогли прибрати криміналітет від влади.

Мені якось написали в коментарях, що я пишу тільки по погане - з тих пір я шукаю, чи є, і які саме є зміни на краще. Протягом нашої подорожі я помітив дві. Перша, в Луцьку вночі над пішохідними переходами висять прожектори, і весь перехід, включно з людьми, які по ньому йдуть, знаходиться в світлій смузі. Такого я і в Європі ніде не помічав, так що ми є хоть в чомусь перші! Друга, в Волинській і Рівненській областях є радіостанції з виключно українсьим музичним контентом. Півроку тому була тільки російська попса в цих областях. Я вже було зрадів, що по всій Україні так, але на Житомирщині та Київщині нас зустріла та сама російська попса. Ми їхали вночі, можливо, вдень по іншому - не знаю.  Радіо Країна 100 FM з виключно українським контентом тоді ще не запустили.

Тепер повернемось до проблем нашого суспільства.            

Хочу привести деякі приклади, які показують неготовність суспільств чи націй прийняти гарне і розвиватися швидше. Грузія, коли я був там в 2012 році, тоді ще був президентом Саакашвілі. І от грузини казали, що хоча він реорганізував поліцію та чиновницький апарат знизу, нагорі ще процвітала корупція. Не знаю, наскільки це було правдою, можливо, це були інформаційні закиди в народ, як це робиться зараз в Україні, можливо, ні - не знаю.  Але справа не в тому. Після “поганого” Саакашвілі прийшов “гарний” пропросійський президент-популіст і реформи закінчились. Тобто зараз по факту Саакашвілі був світлою плямою або променем сонця в історії країни. Але проблема в тому, що він випередив свій час. Нація не готова була його сприйняти і оцінити по заслугах. Вона ще не зріла, якщо ведеться на популістичні речі та яскраві обіцянки. Те саме і у нас, якби сталось диво, і прийшов би до влади наш український Саакашвілі, він теж би пішов після першого строку, тільки но разпочавши реформи.

В жовтні цього 2016 р. пройшли в Грузії вибори, переміг проросійський кандидат 51 на 27 відсотків у Саакашвілі. У нас є один колега з Грузії, так він каже, що вибори сфальсифіковані, бо всі голосували за Саакашвілі. А я йому сказав, що ви, грузини, свій шанс змарнували. Треба було його обирати 5 років тому.  

Які критерії, що відрізняють зріла нація чи ні - їх багато, але основне — це спроможність вибирати потрібних на даний час людей на виборах. Оскільки наша виборча система - це все ж таки більше псевдодемократія, оскільки ми не можемо впливати на вибраних нами людей постійно, а тільки раз на 5 років, то вибори і є якраз наріжним каменем, який показує рівень суспільства. Він м'яко кажучи - нижче плінтуса зараз. Не знаю, який відсоток людей, але дуже великий, які мають проросійські настрої і не сприймають Україну, як державу, люди, які продають свої голоси (скільки не голосував -все без толку, краще трохи грошей зароблю). Я вам кажу - кожна гривня, дана вам зараз, буде коштувати сотні тисяч, а то і мільйони, які витягнуть з вас потім. Чесні совки, які за гречку обов'язково проголосують за того, хто її дав. Це Меведчук в 90-х підтасовував тупо голоси при підрахунку. Фу! Вульгарно і неестетично, ну як діти малі були. Зараз знайдений елегантний безпрограшний рецепт - гречка. До речі, завдяки їй так ні разу не обрали Івана Франка 100 років тому. Брали і тоді, але замість гречки ковбасу. Так що в цьому плані нічого не змінилося, тільки зараз продаються дешевше. Ну і основна маса: байдуже ставлення - від мене все одно нічого не залежить. На це я хочу сказати - все якраз навпаки! Від натовпу чи від більшості нічого не залежить, а вирішують все якраз яскраві особистості. Ось приклад. На півночі від Барселони є саме гарне узбережжя в Іспанії - Коста Браво. І ми з дружиною якось зайшли там в кактусовий ботсад. Сама велика колекція кактусів в Європі. Так виявляється, що його створив один чоловік, поціновувач кактусів. Він придбав цю ділянку і все своє життя збирав колекцію цих кактусів, а коли помер - з неї зробили ботсад. І тепер це одна із заманух, якими приваблюють туристів в тій місцевості. А користуються цим всі, бо зиск з туристів всі мають. В Барселоні будується колосальний проект - Саграда де Фамілія - це те ж завдяки одній людині - Гауді. Насправді, весь наш технічний прогрес, яким реально всі коритуються - це винахід 100-ої давнини - електрика. І цьому ми забов'язані одній людині - Миколі Теслі. І таких випадків безліч - один яскравий зробив, інші посередні користуються. 

Якось ми були в гостях у наших родичів, дуже гарні приємні люди, і вони дійсно дуже здивувались, коли я сказав, що у нас в країні проблема в людях, що треба починати з себе. Вони, як і я колись, думають, що всі люди такі як вони, ну може хтось трохи гірший, хтось трохи кращій. Але це не так, щоб побачити які справді українці, спробуйте зібрати кошти на ремонт, наприклад, вашого подїзду. Ви просто прозрієте, ви навіть не уявляєте, скільки на вас вил'ється бруду! Я кажу образно, зі 100 чоловік здадуть тільки 3-5, ще 5-7 будуть вам встромляти палки в колеса та всіляко вас хаяти, якщо ви все ж таки почнете цю справу. Кожна друга людина вам буде казати, що ви ці гроші, чи частину покладете собі в кишеню.Третина буде в принципі за, але для цього і пальцем не ворухне, а дві тритини скажуть, що готові жити у лайні, бо в них нема грошей/шкода грошей/все одно потім це все заплють і т.д. І буде добре якщо знайдеться 1-2 людини, які вам реально допоможуть. Цих цифр, тобто відношення нормальних людей до ненормальних, явно недостатньо щоб побудувати гарну цивілізовану країну. Мінімальна кількість повинна бути наступною: 60-80 чоловік гроші здадуть і з них 10-15 будуть приймати активну участь в тому, щоб вилізти з лайна. І я не помилюся, якщо скажу, що те ж саме, тільки у відсотках можна інтерпретувати на все населення України.

Мене дуже вразила одна стаття Гордона про те, як він зі своєю партією постійно за свій рахунок робили ремонт в домі, де знімали офіс. Але люди це не цінували, пошкоджували штукатурку, підлогу і через деякий час вони робили новий ремонт. І от якось Гордон зібрав цих мешканців і сказав, - збирайте гроші і робіть ремонти самі раз ви все одно не цінуєте, що робимо ми. На що йому відповіли, - те, що ви робите добре, але самі ми витрачати кошти на це не будемо. Так і живуть в лайні, мабуть, досі. Це показує те, що люди не цінують, що їм дістається задармо. А будуть цінувати тільки те, що самі зробили у поті чола свого. Так то може й добре, що нема у нас гарного лідера, який нам на блюдці все подасть, щоб ми самі не покладаючись ні на кого зробили собі нормальну державу. 

І от після цього виникає думка, скільки ж поколінь треба, щоб змінився цей дизбаланс 90% совків і 10% нормальних людей? Багато хто думає, що це не зміниться ніколи і залишає країну. Але не все так погано, бо людина створіння стадне, вона не хоче бути білою вороною. Тобто, якшо всі роблять погане, вона не хоче виділятись, роблячи гарне. Але є і навпаки, якщо всі роблять добре, то вона те ж, щоб не виділятися, буде робити добре. І от вам приклад. Моя сестра, коли переїхала у Варшаву, сказала, що буде вирощувати на балконі квіточки, бо тут всі так роблять. Ось якравий приклад як гарне притягує гарне. Хоча насправді тільки 10-15% вікон у квітах, але цієї кількості достатньо, щоб здавалось, що вони всюди. Тобто я веду до того, що гарним своїм прикладом ви прискорюєте перетворення совків на нормальних людей і це відбудеться швидше, ніж зміниться декілька поколінь, бо ми цього дуже-дуже хочемо. І не потрібно, щоб всі були гарними, достатньо 10-15% активних гарних і 50-60% пасивних гарних)

До речі, про квіточки на балконі. Тут у мене в коментарях одна жіночка жалілась, що висаджувала кущики та квіти на клумбі у дворі, а їх крали та нищили. І в неї в цьому плані опустились руки. Я сам садив різні кущики у дворі своєї багатоповерхівки, і багато чого покрали - так що я цю проблему знаю. Так ось, що я придумав. Садіть ваші квіточки на балконі. Там їх точно ніхто не вкраде! А також ви подасте гарний приклад іншим і в майбутньому у нас будуть такі ж квітучі підвіконня та балкони, як в Польщі чи Голандії. Я, до речі, і сам так роблю. Ось мої квіточки на балконі в Києві:



а ось у Вроцлаві:   

А у дворі, якщо рослини крадуть, зробіть просто класний газон, його точно ніхто не вкраде! Поливайте його і косіть вчасно, і буде теж охайно і гарно.